Коронавірус: боротися з епідемією чи зберегти економіку?
В багатьох європейських країнах друга хвиля коронавірусу з прогнозу перетворилась на реальність. Однак реакція влади на неї в різних державах - різна. Від майже повного домашнього режиму і комендантської години по ночах до закликів просто продовжувати носити маски та мити руки
Про це детально у матеріалі від ВВС Україна.
Розмова про те, де шукати баланс між боротьбою з епідемією і збереженням економіки, триває, але підходи дещо змінюються. Чи з`явилася за пів року різних обмежувальних заходів чітка формула того, як впливають обмеження на захворюваність, з одного боку, і на економіку - з іншого?
Очевидно, що посадовці прагнуть діяти точково, щоб скоротити економічні збитки, яких завдає сувора ізоляція.
"Ми не можемо дозволити вірусу закріпитися. Ми маємо зробити так, щоб навантаження на систему охорони здоров`я не стало нестерпним. Але треба визнати, що економічні й соціальні наслідки ще одного загальнонаціонального локдауну будуть надто суворими", - заявив британський міністр фінансів Ріші Сунак, аргументуючи новий підхід влади Великої Британії до епідемічних обмежень.
Співрозмовники ВВС вважають, що чітких розрахунків, як і раніше, не існує.
На думку Івана Корольова, доцента економіки у Бінгемтонському університеті, США, епідемічна статистика все ще надто розпливчаста для того, щоб адміністрування було дійсно точковим.
"Перший з головних показників - скільки людей вже перехворіло. Другий фактор - скільки має перехворіти без жодних заходів для того, щоб отримати колективний імунітет", - пояснює Корольов.
"Можна суто математично показати, що на запитання про те, скільки перехворіло, немає однозначної відповіді. Для Нью-Йорка і багатьох інших міст цей показник може варіюватися від 5% до 65%", - говорить вчений.
Не простіше і з колективним імунітетом: за одними розрахунками, перехворіло 60-70%, за іншими - цей поріг опускається аж до 15%.
"Ми не знаємо ні скільки перехворіло, ні скільки має перехворіти, щоб епідемія закінчилася сама по собі", - констатує Корольов.
В Англії з минулого тижня діє триступенева шкала обмежень, які посилюють залежно від статистики захворюваності.
У Лондоні, наприклад, з кінця минулого тижня не можна відвідувати чужі будинки і збиратися компаніями в приміщеннях. Ресторани і паби мають закриватися не пізніше 10 вечора, а продавати їжу після цього часу можна тільки на винос.
"Епідеміологія, економіка, фінанси - уряд бере до уваги багато чинників. Уряд - це жонглер, який намагається жонглювати дуже великою кількістю кульок, і кількість кульок постійно змінюється і часто збільшується", - каже Євген Ниворожкін, професор економіки з Університетського коледжу Лондона.
Чи означає це, що, намагаючись стримати коронавірус, влада, як і раніше, рухається навмання?
"Британський уряд діє абсолютно навмання, - переконаний Євген Ниворожкін. - Жодної формули, жодного конкретного очікування від чинних заходів немає. І в цьому нічого страшного немає. Ми робимо те саме, коли моделюємо економіку, - іноді все йде не за планом, не так, як передбачалося".
Співрозмовники ВВС підкреслюють, що в економічні складові "ковідного рівняння" варто закласти не лише втрати від скорочення споживання чи переведення працівників на віддалений режим, але й те, як безробіття або прогалини в навчанні вплинуть на кар`єрні перспективи молоді чи на здоров`я тих, кого звільнили з роботи.
"Якщо школи закривають, діти не отримують освіту, то в майбутньому вони матимуть нижчу зарплату, а це може призвести до зростання злочинності, погіршення здоров`я та інших наслідків, які зараз навіть складно оцінити" - каже Іван Корольов з Бінгемтонського університету.
До цього додається ще один фактор - знервованість політиків, які намагаються маневрувати між боротьбою з епідемією і підтримкою економіки.
"Всі політики турбуються про електорат - одна частина електорату хоче більше обмежень, а інша - менше. І якщо ситуація погіршиться, то відмову від обмежень використають для того, щоб звинуватити уряд" - підкреслює Євген Ниворожкін.
Його колега з США вказує, що обмежувальні заходи в різних американських штатах дуже залежать від того, представники якої партії там при владі.
"Демократичні виборці виступають за жорсткі обмеження, в республіканських штатах - за більш м`які. І навіть якщо рекомендації епідеміологів однакові для всіх штатів, політики можуть підлаштовуватися під очікування і запити електорату", - говорить Іван Корольов.
У цій ситуації один з небагатьох чітких і відчутних показників - кількість лікарняних ліжок для важких хворих.
"Якщо ми знаємо, що найближчим часом захворюваність зростатиме, а місць в лікарнях мало, то, напевно, це має слугувати сильним аргументом на користь обмежень. Складно зрозуміти, що нам робити у довгостроковій перспективі, але в короткостроковій, якщо ми знаємо що лікарні заповнюються і зростання триває, треба щось робити", - вважає Іван Корольов.
Наскільки точно прорахують це "щось" і якою мірою це залежатиме від побоювань політиків у тому, що їх звинуватять у бездіяльності, - запитання, на яке точної відповіді у більшості країн світу поки немає.